Шріла Прабхупада - ачарья засновник

Ачар’я-засновник «Міжнародного руху свідомості Крішни» Його Божественна Милість А. Ч. Бгактіведанта Свамі Прабгупада народився 1 вересня 1896 року в Калькутті і був названий ім’ям Абгай Чаран Де. Згідно бенгальській традиції, батьки запросили в будинок астролога, щоб той склав гороскоп дитини, і дуже зраділи, почувши сприятливі прогнози. Астролог передбачив, що коли Абгаю виповниться сімдесят років, він перетне океан, стане великим релігійним проповідником і відкриє сто вісім храмів.

Його батька, торговця тканинами, звали Ґоур Мохан Де, а мати – Раджані. Батько належав до аристократичної купецької касти суварна-ванік, до сімейства, яке вело свій родовід від стародавнього мудреця Ґаутами. Щовечора, повернувшись з лавки, він сідав перед домашнім вівтарем і з благоговінням проводив службу Господу Крішні. М’який і добрий за своєю природою, він ніколи не карав Абгая. Коли, часом, йому доводилося приструнити сина, він, перш ніж зробити це, приносив йому свої вибачення: «Ти – мій син, і тому я повинен тебе покарати. Це мій борг. Навіть батькові Чайтаньї Махапрабгу доводилося карати свого сина, так що вибачай».

Ґоур Мохан був чистим вайшнавом і виховував сина в свідомості Крішни. Навпроти будинку Де знаходився храм Радгі-Ґовінди, де впродовж півтора століть родичі Абгая поклонялися Божествам Радгі-Ґовінди. Щоранку Абгай Чаран приходив в цей храм разом зі своєю матір’ю, батьком або слугою.

Ґоур Мохан хотів, щоб його син виріс відданим: він мріяв, щоб Абгай став слугою Радгі і Крішни, проповідував «Бгаґаватам» і навчився грати на мриданзі. Він часто приймав у себе в гостях садгу (відречених ченців) і кожен раз просив їх: «Благословіть, будь ласка, мого сина, щоб Шріматі Радгарані послала йому Свої благословіння».

Коли Абгаю було близько шести років, він попросив у батька мурті, якому б він міг поклонятися самостійно. Ґоур Мохан купив пару маленьких Божеств Радгі-Крішни і подарував їх синові. З тих пір, що б не їв маленький Абгай, він спочатку пропонував це Радзі і Крішні. Наслідуючи батькові і священнослужителю з храму Радгі-Ґовінди, він пропонував своїм Божествам масляну лампадку і укладав Їх на ніч спати. А одного разу, разом з друзями він влаштував справжню міні Ратга-Ятру (свято колісниць), до якої приєдналися всі жителі кварталу.

Коли Абгай навчався в коледжі, він одружився. В цей час він захопився національно-визвольним рухом Ґанді. Він відмовився від диплома і батько допоміг йому влаштуватися на посаду начальника відділу у фармацевтичній фірмі друга їх сім’ї.

У 1922 році відбулася зустріч Абгая зі своїм духовним вчителем Бгактісіддгантою Сарасваті Тгакуром. Шріла Бгактісіддганта відразу ж звернувся до нього: «Ви освічені молоді люди. Чому б вам не взятися за проповідь послання Господа Чайтаньї Махапрабгу по всьому світу?»

На заперечення Абгая про те, що спочатку Індія повинна здобути незалежність, він відповів: «Свідомість Крішни не залежить від того, хто перебуває при владі. Воно так необхідно людству, що ми не маємо права чекати, поки Індія здобуде незалежність».

З того дня Абгай Чаран прийняв Шріла Бгактісіддганту Сарасваті в своєму серці духовним вчителем. Він почав спілкуватися з відданими Ґаудія Матга і вивчати праці великих ачаріїв.

У 1932 році в Аллагабаді він отримав перше і друге посвячення, а в 1935 році, у Вріндавані, Шріла Бгактісіддганта дав йому повчання всього його життя: «Якщо у тебе коли-небудь будуть гроші – друкуй книги». Ті ж настанови були отримані і в останньому листі Шріли Бгактісіддганти Сарасваті, яке він написав незадовго до свого відходу, в кінці 1936 року:

«Я абсолютно впевнений, що, володіючи англійською, ти зможеш донести наші ідеї до людей, які не знають мов (бенгальського та хінді)… Це принесе велику користь і тобі, і твоїм слухачам. Я дуже сподіваюся, що ти зможеш успішно проповідувати англійською мовою».

У 1939 році за вченість і ерудицію духовні брати дали йому титул «Бгактіведанта».

У 1944 році, слідуючи повчанням свого Гуру Махараджа, Шріла Прабгупада почав випускати журнал англійською мовою «Повернення до Всевишнього», через який він проповідував ідеї свідомості Крішни. В кінці 40-х років він почав працювати над написанням коментаря до «Бгаґавад-ґіти», і одночасно постійно проповідував вчення Господа Чайтаньї в своїх листах.

Шріла Прабгупада писав багатьом політичним лідерам, включаючи самого Ґанді, впливовим знайомим, людям, чиї статті він читав або на чию діяльність звернув увагу. Називаючи себе їх смиренним слугою, він викладав свої погляди на те, як, звернувшись до споконвічної індійської культури свідомості Крішни, можна вирішити всі протиріччя, але, як правило, його листи не отримували відповіді.

У 1950 році Шріла Прабгупада почав все менше приділяти часу бізнесу і сімейним справам, і все більше – проповіді. Не зустрічаючи підтримки в Ґаудія Матгу, який в ту пору переживав складний період, в 1954 році він заснував «Лігу відданих», яку бачив свого роду духовною Організацією Об’єднаних Націй. Тоді ж Шріла Прабгупада прийняв першого учня. Незабаром він остаточно порвав з сім’єю, яка не підтримувала його в проповідницької діяльності, і оселився у Вріндавані. Незважаючи на фінансові та інші труднощі, Шріла Прабгупада продовжував використовувати всі можливості для того, щоб писати і видавати «Повернення до Всевишнього».

У 1959 році, розуміючи, що це буде відповідати бажанням Гуру Махараджа, Шріла Прабгупада прийняв санньясу від свого духовного брата Шріли Бгактіпраґьяни Кешави Махараджа. Продовжуючи жити у Вріндавані, в храмі Радгі-Дамодари, він почав писати коментар до «Шрімад Бгаґаватам», і з великими труднощами йому вдалося видати три томи коментарів до Першої Пісні.

У 1965 році Шріла Прабгупада почав планувати поїздку з проповідницькою місією в Америку і, отримавши з великими труднощами всі необхідні документи і безкоштовний квиток, 13 серпня на вантажному судні «Джаладута» він вирушив у дорогу, щоб спробувати виконати вказівку свого духовного вчителя. З собою він узяв тільки маленький чемоданчик, парасольку, запас крупи, сорок рупій і, найголовніше, двісті комплектів тритомника «Бгаґаватам». По дорозі він пережив два інфаркти, але з ласки Шріматі Радгарані зміг благополучно досягти берегів Америки.

Перші кілька місяців Шріла Прабгупада прожив в сім’ї сина свого знайомого, пана Аґарвал, в Батлері. Він виступав у місті перед самою різною аудиторією, а також регулярно розмовляв з гостями Аґарвалів.

Восени 1965 року, бажаючи спробувати організувати систематичну проповідь, Шріла Прабгупада переїхав до Нью-Йорку. Там він почав давати більш-менш регулярні лекції в одній зі студій йоги. У той же час він написав філософське есе «Введення в Ґітопанішад», яке ми зараз можемо прочитати як введення до «Бгаґавад-ґіти як вона є». Він намагався зв’язатися зі своїми духовними братами з Ґауді Матгу, щоб спільно організувати проповідь на Заході, але не отримав підтримки.

Серед слухачів Шріли Прабгупади була молодь, що відноситься до тільки формувавшогося тоді руху «хіппі». Саме їм і судилося стати першими послідовниками Шріли Прабгупади. Відчуваючи інтерес молоді до духовного послання, на початку 1966 року, він перебрався в район Бауер – свого роду «столицю» контркультурного руху Нью-Йорку. Через кілька місяців, його майбутні учні допомогли йому організувати перший храм в приміщенні колишнього магазинчика «Безцінні дари» на Другій Авеню. Тут Шріла Прабгупада почав давати регулярні лекції по «Бгаґавад-ґіті», співати кіртан, влаштовувати недільні «бенкети любові» і всіляко піклуватися про своїх нових друзів і послідовників.

В липні 1966 року Шріла Прабгупада зареєстрував ISKCON (International Society for Krishna Consciousness) – Міжнародне Товариство Свідомості Крішни. На початку вересня, на свято Джанмаштамі, він дав духовне посвячення своїм першим учням, які складали обітниці повторювати шістнадцять кіл маха-мантри і слідувати чотирьом регулюючим принципам. А через кілька днів провів перший весільний обряд для своїх учнів. Разом зі своїми послідовниками Шріла Прабгупада почав проводити регулярні Харінами (спільне оспівування Святих Імен в громадських місцях) в прилеглому парку.

Незабаром він придбав друкарський верстат і відновив видання журналу «Повернення до Всевишнього». Тепер цей журнал видавали його учні. З цього почалася друкарня «ISKCON-press», яка з часом виросла в міжнародне видавництво «Bhaktivedanta Book Trust» (BBT), що займається перекладом і виданням книг Шріли Прабгупади на різні мови світу.

Взимку 1967 року учні Шріли Прабгупади організували центр ІСККОН в Сан-Франциско, де Шріла Прабгупада встановив Божества Джаґаннатха. Так з’явився перший справжній храм ІСККОН, який назвали «Нью-Джаґаннатха Пурі».

У травні 1967 року Шріла Прабгупада повернувся в Нью-Йорк. Тут з ним трапився третій інфаркт, який він пережив лише по милості Господа Нрісімги і завдяки щирим молитвам своїх учнів. В цьому ж році, в Сан-Франциско, відбулася перша Ратга-Ятра. Влітку 1967 року Шріла Прабгупада з декількома своїми учнями повернувся в Індію, щоб поправити здоров’я. Одному з них він дав посвячення в санньясу. Залишивши їх проповідувати в Індії, через кілька місяців він повернувся назад до Америки.

Місія свідомості Крішни почала розширюватися. В 1967 році з’явився центр ІСККОН в Лос-Анджелесі, в 1968-му – в Монреалі. Учні Шріли Прабгупади вирушили до Європи і заснували центри в Лондоні і Гамбурзі. У Лондоні їм вдалося зацікавити свідомістю Крішни членів популярної групи «Бітлз», особливо Джорджа Гаррісона, який згодом пожертвував відданим свій маєток. Там вони організували чудовий храм – «Бгактіведанта Менор». В Америці, в штаті Нью-Вірджинія, була заснована велика ферма «Нью-Вріндаван». До кінця 1969 року по всьому світу було відкрито вже більше двадцяти храмів ІСККОН.

У 1970 році Шріла Прабгупада, слідуючи бажанням свого Гуру Махараджа, сформував колегіальний орган для управління справами Руху – Керівну Координаційну Раду (GBC), а також піклувальну раду видавництва «Bhaktivedanta Book Trust». Влітку того ж року Шріла Прабгупада зі своїми західними учнями повернувся в Індію, де йому вдалося організувати потужну проповідь. Там він почав програму «Довічного членства», що мала на меті залучення друзів і спонсорів ІСККОН. У Вріндавані, Маяпурі і Бомбеї було розпочато будівництво великих храмів.

У 1971 році Шріла Прабгупада приїхав в Росію і, незважаючи на заборони і труднощі, йому вдалося взяти одного учня, Ананта Шанті, тим самим посіявши насіння свідомості Крішни в нашій країні.

У 1972 році була заснована перша Вайшнавська школа (ґурукула) в Далласі. У той час почала широко розвиватися програма книгорозповсюдження (до цього поширювалися головним чином журнали). Як храми, так і виїзні групи санкіртани почали поширювати десятки і сотні тисяч книг Шріли Прабгупади на різних мовах. Ця діяльність була особливо цінною для Шріли Прабгупади, оскільки стала втіленням безпосередньої вказівки його Гуру Махараджа.

За останні роки свого життя, Шріла Прабгупада понад десять разів об’їхав навколо земної кулі, проповідуючи, створюючи центри, залишаючи послідовників і керуючи справами ІСККОН.

Весь цей час він продовжував перекладати і писати книги – він робив це навіть в останні дні свого життя, будучи прикутим до ліжка.

Було опубліковано понад 80 томів його книг більш ніж тридцятьма мовами і більше 150 мільйонів екземплярів його творів була поширена у всьому світі за його життя.

Серед цих книг:

• «Бгаґавад-ґіта як вона є» (1968),
• «Вчення Господа Чайтаньї» (1968),
• «Джерело вічної насолоди» (1970),
• «Нектар відданості» (1970),
• «Шрі Чайтанья-Чарітамріта» в 17 томах (1973-1975)
• 30 томів «Шрімад Бгаґаватам» (1962-1977).

До 1977 року у Шріли Прабгупади було вже близько 5000 ініційованих учнів і, як і передбачав астролог, по всьому світу було відкрито більше сотні храмів. 

Шріла Прабгупада залишив цей світ о 19:30 14 листопада 1977 року у Крішна-Баларам Мандірі у Вріндавані, давши своїм учням останній урок: урок мистецтва вмирати в свідомості Крішни.